Налогообложение|Юридические услуги|Семинар-Финансовый клуб Украины тел. (044)592-99-55

Н. Королевська вимагає вилучити схеми ухилення від податків з урядового законопроекту про спрощену систему

Останнє поновлення 17.06.11 10:22 П’ятниця, 17 Червень 2011

Урядовий законопроект про спрощену систему не виправляє фундаментальних помилок Податкового кодексу. Про це заявила народний депутат України (фракція «БЮТ-Батьківщина»), голова Комітету з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва Наталія Королевська на брифінгу у Верховній Раді, коментуючи ухвалення в першому читанні проекту Закону про внесення змін до Податкового кодексу України та до деяких інші законодавчі акти України (щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва № 8521).

«Ми проти філософії, закладеної в цей законопроект, оскільки він не виправляє фундаментальних помилок Податкового кодексу. Тому ми будемо наполягати на тому, щоб були враховані наші принципові вимоги до другого читання законопроекту. Від того, які зміни внесе парламент в податкове законодавство, залежить майбутнє всієї економіки нашої країни і добробут наших співгромадян », – заявила Наталія Королевська.

На думку голови Комітету Верховної Ради, в законопроекті про спрощену систему оподаткування, який представив Кабінет міністрів, залишилися неврахованими ряд принципових норм, на яких наполягає підприємницьке співтовариство. «Зокрема, в цьому документі абсолютно неприйнятні пропозиції, що дозволяють великим компаніям оптимізувати оподаткування за допомогою спрощеної системи. Одна з найважливіших наших вимог до законопроекту Кабміну – вилучити закладені в ньому схеми ухилення від сплати податків та мінімізації податкових зобов’язань, встановити оптимальний перелік видів діяльності, які не підпадають під спрощену систему. Якщо цей закон вступить у дію в нинішньому вигляді, він стане черговою профанацією реформ у податковій сфері», – вважає Наталія Королевська.

Нагадаємо, в листопаді минулого року спроби скасування спрощеної системи викликали масові протести людей, які вилилися в Податковий майдан. В результаті на Податковий кодекс було накладено вето Президента Україна, і він був прийнятий з умовою, що уряд розробить нові умови роботи спрощеної системи. Лише через півроку уряд вніс свій законопроект. За цей час представники громадських та профспілкових організацій, які об’єдналися навколо Акції «ВПЕРЕД» написали свій варіант поправок, який у пакеті «Народна реформа» був внесений народним депутатом Наталією Королевською.

Для довідки:

14 червня в Києві Координаційна рада Всеукраїнської громадянської акції «Вперед», яка представляє більше 200 громадських організацій і профспілок, прийняла заяву, в якій наполягає на низці принципових позицій з приводу спрощеної системи оподаткування. Серед них: відмінити прив’язку ставок єдиного податку та обсягу виручки до мінімальної зарплати, визначити граничні обсяги доходів і ставки податку в абсолютних числах, збільшити обсяг дозволеної виручки, скасувати обов’язкову реєстрацію платником ПДВ для підприємців, які бажають працювати з юридичними особами. Також підприємці вимагають відмінити обтяжливу звітність (в розрізі контрагентів), встановити максимально просту форму книги обліку доходів і закріпити її в законі, скасувати штрафні санкції у вигляді анулювання свідоцтва, як занадто жорстке покарання, яке потягне за собою зростання корупційних поборів, продовжити мораторій на контрольні перевірки до кінця 2011 року, скоротити вдвічі ставки єдиного соціального внеску для підприємців, а також зробити його сплату добровільної для всіх підприємців.

Джерело: Прес-служба голови Комітету з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва народного депутата України Наталії Королевської.

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
ЛИСТ від 11.05.2011 р. N 4775/Ж/17-0314

Про плату за землю з фізичних осіб

Державна податкова адміністрація України розглянула звернення щодо плати за землю з фізичних осіб і повідомляє.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України від 25.10.2001 року N 2768-III (далі – Кодекс), а справляння плати за землю – Законом України “Про плату за землю” від 03.07.92 р. N 2535-XII (далі – Закон N 2535).

Відповідно до статті 206 Кодексу та статті 2 Закону N 2535 використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати і визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники землі та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Об’єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб’єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар (ст. 5 Закону N 2535).

Згідно статті 377 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року N 435-IV до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до статті 120 Кодексу визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об’єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Також якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об’єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Також згідно з абзацом четвертим статті 14 Закону N 2535 за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні.

Згідно статті 126 Кодексу документ, що посвідчує право власності або право користування землею, є Державний акт на право власності на земельну ділянку та Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Указом Президента України від 03.07.98 р. N 727 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” (в редакції Указу Президента України від 28 червня 1999 року N 746/99) регулюється порядок застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва. Суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником ряду видів податків і зборів (обов’язкових платежів), у т. ч. плати (податку) за землю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2000 р. N 507 “Про роз’яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. N 727″ (пункт 6) роз’яснено, що такий платник єдиного податку звільняється від плати (податку) за землю лише за ділянки, які надані в установленому чинним законодавством порядку і використовуються для здійснення підприємницької діяльності, доходи від провадження якої оподатковуються єдиним податком.

Заступник голови комісії з
проведення реорганізації ДПА України,
в. о. першого заступника
Голови ДПА України
О. М. Любченко

Виды деятельности, которые нельзя осуществлять  на едином налоге (п.291.2.Законопроекта от  16.05.2011 зарегистрированного в Верховной Раде Украины под номером № 8521)

Упрощенная система налогообложения не распространяется на  субъектов хозяйствования (юридических лиц и физических лиц – предпринимателей), осуществляющих:
Пожалуйста авторизируйтесь или зарегистрируйтесь для прочтения всей записи.

читать далее

ДПАУ. ЛИСТ від 12.01.2011 р. N 365/6/17-0716
Про розгляд листа
(Витяг)
Державна податкова адміністрація України розглянула ваші запити від **** N *** і повідомляє.
Відповідно до п. 169.2 ст. 169 розділу IV Податкового кодексу України (далі – Кодекс), який набирає чинності з 01.01.2011 року, податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати).
При цьому цим же пунктом Кодексу встановлено, що платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі – заява). Також, якщо платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги більшої, ніж передбачена підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 цієї статті (загальна 100-відсоткова пільга), він зазначає про таке право у заяві про застосування пільги, до якої додає відповідні підтвердні документи.
Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право.
Перелік таких документів та порядок їх подання визначає Кабінет Міністрів України.
Єдиним виключенням з загального правила є державні службовці, щодо яких застосування податкової соціальної пільги до їх заробітної плати Кодексом передбачено вже під час початку нарахування їх зарплати і до завершення нарахування таких доходів без подання відповідних заяв, зазначених у підпункті 169.2.2 цього пункту, але з поданням підтвердних документів для встановлення розміру пільги.
Таким чином, з 01.01.2011 р. всім (крім державних службовців) фізичним особам – платникам податку, які мають підстави та бажають скористатися правом на податкову соціальну пільгу, тобто які працюють з одержанням заробітної плати, розмір якої не перевищує встановлений пп. 169.4.1 вказаної статті Кодексу, тобто не більше розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень, необхідно подати своєму роботодавцю (тільки за одним місцем одержання заробітної плати) заяви на одержання податкової соціальної пільги.
Що стосується форми заяви на податкову соціальну пільгу, яку слід подати працедавцю, то Кодексом не передбачено встановлення якоїсь єдиної форми для цього.
Водночас, п. 2 постанови Кабінету Міністрів України 29.12.2010 р. N 1227 “Про затвердження Порядку подання документів для застосування соціальної пільги” визначено, що платник податку подає заяву за встановленою ДПС України формою.
При цьому із вступом в дію Кодексу наказ ДПА України від 30 вересня 2003 року N 461 “Щодо затвердження форм заяв і повідомлення з питань отримання (застосування) податкової соціальної пільги, а також порядку інформування платників податку” втрачає чинність, тому застосовувати встановлену цим наказом заяву у 2011 році не є можливим, оскільки її реквізити не відповідають нормам Кодексу.
В той же час, до встановлення ДПС України нової форми заяви, для забезпечення реалізації платниками податку у 2011 році права на податкову соціальну пільгу, вважаємо, що така заява може подаватися платником податку у довільній формі. При цьому за зразок при оформленні такої заяви може братися форма заяви, що була встановлена зазначеним вище наказом N 461.
Щодо питання стосовно податкових соціальних пільг, якими з 01.01.2011 року зможуть користуватися платники податку, які утримують 3-х дітей, один з яких є інвалідом, повідомляємо наступне.
Згідно із ст. 169 Кодексу платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати (з урахуванням норм абзацу першого підпункту 169.4.1 пункту 169.4 цієї статті), на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 100 відсоткам суми пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 цього пункту, – для платника податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, – у розрахунку на кожну таку дитину.
На податкову соціальну пільгу у розмірі, що дорівнює 150 відсоткам суми пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 цього пункту мають право платники податку, які утримують дитину-інваліда – у розрахунку на кожну таку дитину віком до 18 років.
Відповідно до пп. 169.3.1 п. 169.3 ст. 169 Кодексу у разі якщо платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги з двох і більше підстав, зазначених у пункті 169.1 цієї статті, застосовується одна податкова соціальна пільга з підстави, що передбачає її найбільший розмір, за умови дотримання процедур, визначених підпунктом 169.4.1 пункту 169.4 цієї статті, крім випадку, передбаченого підпунктом “б” підпункту 169.1.3 пункту 169.1 цієї статті, податкова соціальна пільга за яким додається до пільги, визначеної підпунктом 169.1.2 цього пункту у разі, якщо особа утримує двох і більше дітей, один (кілька) з яких є дитиною-інвалідом (дітьми-інвалідами).
Отже, в наведеному прикладі обидва батьки при додержанні всіх інших вимог ст. 169 Кодексу, мають право на застосування двох пільг: окремо на себе – по 100 % на кожного, та на дітей віком до 18 років – по 100 % (на тих, які не є інвалідами), та 150 % (на кожну дитину – інваліда).
При цьому слід зазначити, що згідно з пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Кодексу податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень (у 2011 році – 1320 грн.).
Як виключення, граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги одному з батьків у випадку та у розмірі, передбачених підпунктом 169.1.2 пункту 169.1 цієї статті, визначається як добуток суми, визначеної в абзаці першому цього підпункту, та відповідної кількості дітей.

В. о. першого заступника Голови     С. І. Лекарь

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ. ПОСТАНОВА від 29 грудня 2010 р. N 1253
МЕТОДИКА визначення мінімальної суми орендного платежу за нерухоме майно фізичних осіб

читать далее

Відповідно до п. 196.1.14. та 186.3. в) Податкового кодексу України консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні та інші подібні послуги консультаційного характеру, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп’ютерних систем- не є об’єктом оподаткування ПДВ.

читать далее

читать далее

Спрощена система оподаткування з 2011 р. не буде поширюватись на  фізичних осіб - підприємців, які здійснюють наступні види діяльності:

а) діяльність у сфері розваг (крім діяльності з провадження комп’ютерних та відеоігор), визначену в підпункті 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 розділу І;
б) виробництво та роздрібний продаж підакцизних товарів (крім діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива та столових вин);
в) виробництво та роздрібний продаж пально-мастильних матеріалів;
г) видобуток, виробництво та інші види діяльності з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, в тому числі органогенного утворення, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”;
ґ) видобуток та реалізацію корисних копалин;
д) фінансову діяльність;
е) операції з нерухомим майном, у тому числі з надання в оренду/суборенду торгових місць та інших послуг на ринках та/або у торгівельних об’єктах;
є) оптову торгівлю і посередництво в оптовій торгівлі;
ж) діяльність з надання послуг у сфері телебачення і радіомовлення відповідно до Закону України “Про телебачення і радіомовлення”;
з) діяльність у сфері наземного, водного, авіаційного транспорту, надання додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій (крім діяльності таксі, діяльності нерегулярного пасажирського транспорту та діяльності автомобільного вантажного транспорту);
и) зовнішньоекономічну діяльність, крім експорту програмного забезпечення і послуг з віддаленої підтримки програм та обладнання, розробки постачання та оновлення програмного забезпечення, надання послуг у сфері інформатизації;
і) діяльність з надання послуг пошти та зв’язку;
ї) діяльність з проведення розслідувань та забезпечення безпеки;
й) діяльність у сфері права;
к) діяльність у сфері бухгалтерського обліку та аудиту;
л) діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії;
м) діяльність з консультування з питань комерційної діяльності та управління;
н) діяльність з управління підприємствами, допоміжну діяльність у сфері державного управління;
о) рекламну діяльність;
п) технічні випробування та дослідження;
р) підбір та забезпечення персоналом;
с) діяльність з перепродажу предметів мистецтва, колекціонування та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;
т) роздрібну торгівлю виробами з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, обробленим та необробленим дорогоцінним камінням;
ф) роздрібну торгівлю через мережу Інтернет;
х) роздрібну торгівлю через торгові автомати;

читать далее